ВИПУСКНИЙ В СТИЛІ ВРУЧЕННЯ ПРЕМІЇ «ОСКАР»
Фанфари
Ведуч 1: Доброго дня , пані та панове .
Ведуч 1 : Вітаємо вас, леді та джентльмени !
Ведуч 1: Ласкаво просимо на щорічну церемонію вручення премії " Випускник року " !
Ведуч1 :Ця подія дуже хвилююча для всіх нас , адже щороку , прекрасного вечора, наприкінці травня в школу приходить свято юності , молодості , краси і щастя.
Ведуч1: Це наші випускники проводять останній свій шкільний вечір. 11 років вони йшли до цього свята - радісні й сумні одночасно. Позаду тисячі великих і малих подій , з яких було зіткане шкільне життя. Попереду їх буде ще більше, але все, що зустрінеться на життєвому шляху - буде завтра, а сьогодні – прекрасне свято, свято музики і пісень, любові і надій, вечір бальних танців і елегантних костюмів.
Ведуч1: І першими, лише сьогодні і зараз, зустрічайте ось вони - винуватці сьогоднішнього свята! Зустрічайте їх бурхливими оплесками!! Випускники 11 класів.
Ведуч1: У якому б куточку світу ми не знаходились, ми маємо пам*ятати про свою землю. Тому Слава нашій Україні! Лине Гімн держави. (Звучить гімн України) Саме з цієї хвилини урочисту церемонію з нагоди випуску 2014-го року можна вважати відкритою!
Всі співаєм гімн, пафосно стоїм, грає музика, всі посміхаються, нам хлопають, розходимся по місцях.
Ведуч1: Ми хочемо, щоб ви поринули у світ феєрії, свята і отримали незабутні враження.
Ведуч1: Саме тому, я запрошую на цю сцену - найпрекрасніше, найпривабливіше, найзворушливіше тріо дійсно голлівудських красунь нашої школи з піснею «Gravity».
Співаєм: Надя, Ната, Настя. Оплески і друга пара ведучих виходять.
Ведуч 2. Одинадцять років, як жива вода пролилася на людину , і вона виросла. Був колись 11 клас далеким - далеким , а тепер ... Сьогодні - випускний бал .... Перший і останній в житті. Так нехай же, дорогі випускники , цей вечір і ця ніч запам'ятаються вам назавжди!
Ведуч2: Це свято важливе для всіх, хто зараз поруч з нами. Воно важливе батькам і вчителям, ми впевнені, що зараз в серці кожного з них звучать нотки гордості за кожного з нас.
Ведуч2: Шановні гості! Бурхливими оплесками зустрічайте наших красунь-випускниць з танцювальною міні-композицією.
Швидкий танець( танцюють дівулі)
Ведуч2: Бентежна мить. Тісним стає шкільне подвір’я, а в грудях щемливо тріпочеться серце. Чисті наші очі дивляться з довірою у теплі очі вчителів. Може сумувати і не варто, бо спів і дитячий сміх не раз зазвучить у шкільних коридорах, ще хтось не раз сідатиме за парти.
Ведуч2: Так хочеться просто мовчати, вгамувати своє хвилювання. І кращим, за будь-які слова, буде музичний подарунок. Ваші оплески!
Даша співає свою пісню «Любима школо»
Ведуч2: А зараз на сцену вийдуть ті, у чиїх очах горить бажання досягти більшого, чия душа світиться молодечим запалом, а мрії прагнуть змінити цей світ, дати йому більше світла, тепла, гармонії та простору.
Я щасливий, бо мої однокласники дали мені скільки позитиву і щастя, скільки не дали б просто друзі…
1 й: Я навчилася всього, що мені потрібно в житті і дуже вдячна за це…
2й: Я впевнена, що кожен з нас буде сумувати за цим дитячим безтурботним життям…
3й: Під час навчання в школі я зрозуміла, ким хочу стати…
4й: Школа подарувала мені друзів, навчила вірити в людей, довіряти їм, а головне - зробила з мене Людину!
5й: У школі я перейшов межу між дитинством і юністю, отримав величезний багаж знань…
6й: У школі пройшли роки мого дитинства, я дорослішала і набиралася сил…
7 й: Школа - це другий дім, де за 11років мої однокласники стали для мене рідними людьми…
Звучить пісня «Відірватись від землі».
Ведуч3: Одинадцять шкільних років, сповнених радощів, важливих відкриттів, хвилюючих подій. Як непомітно вони пролетіли. Хто у цьому високому юнакові впізнає того спритного і кумедного хлопчика, який був ледь вище за свій портфель—і так поважно, хоч і озираючись на маму, йшов на перший у своєму житті урок?
Ведуч3: А хто у цій стрункій чарівній дівчині зараз упізнає ту маленьку дівчинку-крихітку з величезними бантами і збентеженими очима, яка колись клала свою долоню в руку своєї першої вчительки?!
Ведуч3: Це до неї ви бігали з нашими проблемами і негараздами, це з неї ви цілі уроки не зводили очей,це її ви любили так, як люблять найріднішу людину, це її тихий, ласкавий голос хочеться почути знову і знову.
Ведуч3: Слово надається першій вчительці (____________________________)
Виступає перша вчителька, даруєм квіти.
Ведуч3: Так само, ми хочемо подякувати нашим дорогим вчителям, які за всі роки перевірили десятки журналів, сотні щоденників і тисячі зошитів, які плекали в кожному з нас любов і жагу до науки.
Ведуч3: Сьогодні зі словами пошани та найкращими побажаннями ми проведемо церемонію нагородження у вашу честь, за вашу неоцінену працю і набуті нами знання.
Отже: ЦЕРЕМОНІЯ НАГОРОДЖЕННЯ!!
Ведуч3: З лагідних рук першої вчительки нас взяв класний керівник. У кожного він був різний, але в кінцевому етапі доля звела нас до одного берега. Наш класний керівник взяв ваші серця, збагатив, освітив іскрами добра, вдихнув у них паростки мудрості.
Ведуч3. Скільки він допомагав нам, скільки рятував, скільки хвилювався за нас. Не дарма ми вважаємо його нашим классним татом.
Ведуч3: Слово для привітання надається класним керівникам_________.
Виступ класних керівників, даруєм квіти.
Тут ше можна вставить якісь слова і пісню 11-Б – «Прощавай школо».
………………………………………………………………………………………………………………
Ведуч3: Дійсно, так приємно бачити усмішки завжди серйозних і поважних людей. Тому, користуючись нагодою, наостанок ологошуємо свій наказ всьому педагогічному колективу нашої школи.
1. Під час контрольних робіт або екзаменів уважно на учнів не дивитися. Він може подумати, що підозрюєте його у списуванні і образиться.
2. Не запитуйте, який екзамен він прийшов складати, він же не запитує, який екзамен Ви прийшли приймати.
3. Дозволяйте робити шпаргалки, але не давати ними користуватися, бо це шкідливо впливає на зір учня.
4. Проводьте контрольні роботи в цікавій формі: під музичку або за чашечкою кави.
5. Будьте тактовні. Якщо учень не зрозумів запитання, делікатно перейдіть на іншу тему.
6. Не запитуйте постійно одних і тих же учнів, бо інші також чекають своєї черги.
7. Через дрібниці не телефонуйте батькам, щоб у вас не боліло серце.
8. Директору школи Бурківській Людмилі Федорівні: розкуріть з учнями школи трубку миру і закопайте сокиру табачної війни за територією школи.
9. Завучу школи Коваль Світлані Валеріївні: За найчисельнішими проханнями учнів збільшіть кількість уроків фізкультури, малювання, інформатики,музики,літератури –а відповідно зменшіть кількість уроків математики, іноземної мови,фізики, хімії.
10. Класним керівникам: пам’ятайте, не варто будити проспавшого учня на урок. Коли Ви йому будете потрібні, він сам Вас знайде.
11. Співчувайте нам, адже заради оцінок у табелі учень іде на все, навіть на урок!
Включаєм пісню «Дякую тобі рідна школо» і співаєм.
Ведуч4: Якщо є щось на землі святе, то це перш за все мама і тато, і батьківська хата і мамине слово, і стежки по яких ми ходили.
Ведуч4: У кожного з вас у руках путівка у доросле життя. А я вдивляюся зараз у зал і бачу незвичайне сяйво. Це сяють щастям, гордістю і радістю очі батьків. Безперечно, сьогодні і їхнє свято, їм є ким пишатися і за кого радіти.
Ведуч4: Вони є людьми, які розділяли з вами гіркоту невдач і щасливі хвилини радощів, віддаючи до останку любов свого серця.
Ведуч4: Від імені усіх батьків, вас вітають ___________________________________.
слова батьків.
1)Хлопці(слова + пісня Скрябіна «Мам»):
2) Дівчата(слова + пісня Ганзери «Не плач тату»):
Слова: Ідучи - ми лишаємося. Прагнучи свободи, ми просто просимо більше уваги. Ми з вами різні. Але ми- це ви, тільки більш сміливі і сучасні, неспокійні і відверті. Ми – це ви, якщо б ви просто стали нами сьогодні. Ми- це ви у майбутньому. Спасибі Вам, батьки, за сьогодення і за те, що ще чекає нас попереду! Завдяки Вам , ми впевнено пірнаємо в океан життя. За кожен день, що був, ми вдячні вам! За кожний день, що буде – вдячні вам!
………………………………………………………………………………………………………………
Ведуч4: 11 років продовжувався нелегкий шлях випускників до сьогоднішньої події. І ось ми можемо сказати – здійснилося! Непроста праця в складній, але чудовій країні знань завершена!
Ведуч 4: Підтвердженням цього будуть теплі слова і вручення атестатів. До слова запрошуємо директора школи Бурківську Людмилу Федорівну та завуча школи Коваль Світлану Валеріївну.
вручення атестатів + коротка характеристика.
………………………………………………………………………………………………………………
Ведуч4: Прощальний вальс. Скільки в ньому спогадів, мрій і сподівань, радості і смутку, світлої печалі... Які щемливо-ніжні почуття охоплюють душу! Переповнює серце любов до життя, до своєї юності, до вас, дорогі вчителі, до вас, батьки...
Ведуч4: Сьогодні, може, як ніколи, ми відчуваємо, що школа — це наш рідний дім, адже тут ми виросли. І сьогодні школа в сяйві квітів і святкового вбрання випускників ніби притихла, щоб попрощатися з нами, провести нас у далеку дорогу, яка називається дорослим життям.
Ведуч4: Запрошуємо для виступу наших випускників з ніжним, чаруючим і неповторним Вальсом.
Вкл музика, танцюють вальс.
Ведуч за кадром: Шкільні роки – це 3000 днів. Три тисячі днів ми прокидалися, не додивившись найзвабливіших снів, і йшли знайомою стежкою до школи. Скільки хвилюючих подій довелось пережити..а шкільна дружба, перше шкільне кохання! Спробуємо згадати..
(СЛАЙДШОУ)
Ведуч4: Відлунали останні оплески, останні акорди музики... Зараз спорожніє школа, згасне світло й опуститься завіса. Так буває в театрі, у житті всі інакше.
Театр життя ніколи не закінчується.
Дія іде за дією, міняється тільки фабула, з'являються нові герої.
Завтра ми почнемо писати нову п'єсу.
У нас є вибір - кого грати, і як грати.
В житті немає простих ролей, але будь-яку роль у будь-якій п'єсі будь те комедія, чи драма - треба відіграти чесно й талановито, не перегравати й не фальшивити.
Тільки від вас залежить, чи станете ви справжніми людьми.
А справжні люди можуть зробити багато чого: наше життя комфортним, місто ошатним, будинки затишними, людей щасливими. І це головне!
Наступає наш час!
Давайте візьмемось за руки.
Запам'ятаємо тепло рук один одного, адже вже завтра поруч із вами будуть інші люди. Нехай це будуть гарні люди!
Отже, у своєму шкільному спектаклі ми поставили останню крапку.
(фінальна пісня «Всегда быть рядом не могут люди»)
|